Все найцікавіше про польську підгалянську вівчарку

Історія походження

Предки польської підгалянської вівчарки переселилися на територію Польщі разом із азіатськими кочівниками ще на початку тисячоліття. Характерні риси зовнішнього вигляду та пройдений шлях від Татрів та Тибету до Європи свідчать про те, що у формуванні породи польської вівчарки брали участь тибетські молоси та східноєвропейські вовки. Генофонд тварини формувався тривалим природним шляхом.

У свій час вважалося, що представників вівчарки не залишилося. Але польські кінологи змогли знайти особин, що збереглися, і відновити породу. Незважаючи на те, що вівчарки століттями жили на території країни, чистокровних представників почали цілеспрямовано розводити лише у повоєнні роки. Проте знадобилося понад 20 років, щоб породу було визнано міжнародною кінологічною асоціацією. Тільки 1973 року після реєстрації стандартів почалося проведення масових племінних робіт з метою закріпити породні та робочі якості. Підгалянська вівчарка має кілька популярних назв: у США її називають татранским собакою, у Польщі – польським гірським собакою.

Опис та основні характеристики

Тварина зібрала всі найкращі якості чотирилапих пастухів: розум, урівноваженість, спокій, відданість, холоднокровність та уважність. Польська підгалянська вівчарка має досить компактний вигляд, але насправді собака дуже потужна і міцна.

Великий, з добре розвиненим кістяком і мускулатурою в загривку собака має зріст від 60 (сука) до 80 (кібель) сантиметрів. Вага залежить від статі – від 63 до 72 кг. Відповідно до стандартів породи, підгалянська вівчарка повинна мати наступні характерні зовнішні ознаки:

• міцною, гордовито піднятою головою з округлим лобом і помірно вираженою борозеною. Перехід до носа трохи згладжений, але чітко виражений. Морда по довжині повинна дорівнювати відстані від чола до потилиці;
• практично прямокутною сухою лицьовою частиною, що звужується до носа з широким рівним носом і округлою щелепою. Забарвлення носа виключно чорне, ніздрі великі. Нетовстими, повністю пігментованими губами;
• повним комплектом добре розвинених щільно поставлених зубів з ножицеподібним або прямим прикусом;
• еластичними товстими трикутною форми вухами, що опускаються до середини голови;
• середніми пропорційно поставленими злегка розкосими очима карого забарвлення. Повіки щільні, добре пігментовані;
• міцним тілом практично прямокутної форми з чітко вираженою шиєю середньої довжини, з помітним вигином та гривою. Густа довга шерсть холки надає їй яскраво вираженого вигляду;
• широкими класичними грудьми, міцною спиною, нечітко вираженою попереком, злегка нахиляється до хвоста крупом;
• неважкими рівними кінцівками з розвиненою мускулатурою, міцними суглобами та зчленуванням кісток, потужними стегнами та зібраними пальцями з жорсткими м`ясистими подушечками та міцними кігтями;
• низькопосадженим довгим товстим хвостом;
• жорстким трохи хвилястим волоссям з густим підшерстком.

Забарвлення стандарту представлене тільки в білому кольорі: собак з плямами майже не допускають розведення.

Характер та виховання

Підгалянська вівчарка має спокійний врівноважений характер. При правильному вихованні собака неагресивна по відношенню до слабкіших, напасть здатна лише у разі захисту території від чужинця. Тварина визнає лише одного господаря, якого обирає самостійно, однак і до інших членів сім`ї належить доброзичливо та покровительственно. Відмінно сприймає інших тварин, що мешкають на його території, але чужинців не терпить.

Нянькою вівчарку назвати важко, але собака ніколи не зашкодить дитині та захистить її. Рання соціалізація дозволить собаці спокійно сприймати чужих людей, при цьому не втрачаючи навичок постійного контролю ситуації та охорони. До виховання та дресирування потрібен індивідуальний підхід: собака здатний приймати рішення ще до команди господаря і може бути досить впертим. Для успішного дресирування, перш за все, потрібно досягти довіри вихованця. Багато охоронних та захисних навичок «підгалянців» закладено генетично та яскраво виражені. А ось носити необхідну амуніцію собаку слід привчати з дитинства.

Зміст та догляд

Підгалянська вівчарка не підходить ні для утримання у приміщенні, ні у вольєрі чи на ланцюгу. Тварині потрібна територія для повноцінного виконання своїх функцій, інакше можливі порушення психіки. Також важливий вигул собаки на нейтральній території, для запобігання розвитку фобій та зайвої підозрілості. Рекомендується вигулювати собаку серед інших та дозволяти їй грати з ними.

Тварину необхідно привчати до чистоти та регулярного вичісування вовни. Вуха, очі та зуби потрібно регулярно оглядати, щоб запобігти можливим захворюванням. Годувати собаку слід або готовим кормом або натуральною збалансованою за вітамінами та мікроелементами їжею. Змішаний раціон не допускається.

Профілактично потрібно проводити дегельмінтацію та обробку від паразитів.

Генетика вівчарки, вироблений протягом багатьох століть імунітет та правильний догляд виключає вроджену схильність собаки до захворювань. Не страждають «підгалянці» і дисплазії суглобів, до якої схильні великі породи. Живуть вівчарки до 15 років.

Переваги та недоліки породи

Можна впевнено сказати, що підгалянська вівчарка має стільки переваг, що недоліки виглядають досить незначно. Та й ставляться вони часто до порушень певного пункту стандарту породи.

Орієнтовна вартість цуценя

Залежно від родоводу та репутації розплідника цуценята коштують від 28 до 90 тисяч рублів.

Відео «Все про породу підгалянська вівчарка»

З цього відео ви дізнаєтесь про популярну породу собак – підгалянська вівчарка.